СИЛЬНЕ ПОЧУТТЯ: СМУТОК
Діти можуть сумувати з багатьох причин. Програш у змаганнях, втрата домашньої тварини. Смерть улюбленого дідуся, який захворів на рак. Іноді смуток виглядає як насуплений погляд та сльози, але інколи його ознаки більш приховані – за порожнім поглядом чи навіть фальшивою посмішкою. Смуток може бути важким, самотнім, заціпенілим або навіть лютим.
Хоча суспільство може називати смуток «негативною емоцією», він є нормальним та здоровим. Дуже важливо дозволити дітям сумувати у світі, де щастя висвітлюється, виставляється напоказ, публікується та святкується. Вони мають знати: «Ніхто не може бути щасливим увесь час. Смуток – це частина людського буття. Іноді ти сумуєш, і я також можу інколи почуватись засмученим. Так само, як твоя сестра, твій брат, твій дядько – навіть домашні тварини теж іноді сумують! Сумувати – це нормально».
Смуток дає нам кілька ключових переваг:
Він забезпечує емоційне очищення, вивільняючи наш внутрішній біль із фізичного тіла.
Емоційний дистрес може проявлятись через головний біль, біль у шлунку та м’язах. Вивільняючи смуток, наприклад, через плач, ми можемо зняти стрес та напругу, регулювати свій настрій та відновити відчуття емоційної рівноваги.
Він попереджає нас про те, що щось не так, чогось бракує або щось втрачає сенс.
Наш смуток може привести нас до розуміння того, що загублена річ або втрачена людина, можливість чи ситуація, можуть бути для нас важливішими, ніж ми спочатку думали. Це усвідомлення може стати для нас поштовхом до розв’язання проблеми. Головне – замислитися: «Що це почуття намагається мені сказати?»
Він дозволяє нам пристосуватися, отримати допомогу або впоратись з викликом.
Звертаючи увагу на це почуття, смуток навчає нас, що ми можемо використати техніки, які допомагають нам краще почуватися і справлятися з майбутніми викликами.
Він пов’язує нас з іншими у скрутну хвилину. Смуток має здатність активізувати підтримку з боку оточення і такий прояв смутку, наприклад як плач, викликає турботу і розраду для того, хто цього потребує. Важливо зазначити, що упродовж тривалого часу в нашій культурі і снував токсичний наратив, що «хлопчики не плачуть» і що вираження емоцій є «м’яким», «слабким», «дівчачим» або «жіночим». Єдиний вихід позбутись цього наративу для хлопчиків – це змінити спосіб, в який ми навчаємо їх тому, що означає бути сильним хлопчиком і справжнім чоловіком. Ми маємо сказати:
«Плакати – це нормально».
«Відчувати сум, страх, чи будь-які інші емоції – це нормально і навіть корисно».
«Це нормально – показувати людям, що ти відчуваєш. Іноді мені буває сумно або страшно, і мені допомагає поговорити про це». (Особливо це стосується чоловіків у житті хлопчика.)
Це показує нам, що ми можемо впоратись з важкими емоціями.
Смуток може бути складною та неприємною емоцією, але, переживаючи пов’язані з ним відчуття, помічаючи, коли він розсіюється, і усвідомлюючи, що ми можемо використовувати техніки, які допоможуть нам почуватися краще, ми ростемо і дорослішаємо як емоційно свідомі особистості.
Підтвердження смутку.
Смуток може бути таким дискомфортним для батьків, як і для самої дитини. Тому, щоб перевести дитину у комфортніший стан, батьки можуть намагатися «послабити» сумні емоції своєї дитини, ненавмисно знецінюючи їх.
Натомість ми маємо використовувати мову співчуття, щоб донести до наших дітей те, що вони відчувають:
- Їхнє почуття смутку має право на існування і сповнене сенсу.
- Вони заслуговують не те, щоб бути поруч з іншими людьми, які є терплячими та добрими і готові підтримати, поки вони справляються з неприємними емоціями.
- Вони можуть бути співчутливими і терплячими до себе, переживаючи свої сумні емоції в будь який момент часу, який здається їм доречним.
- Вони отримують можливість подолати свій смуток і здатність використовувати ефективні стратегії, щоб допомогти почуттям минути, коли вони будуть до цього готовими.
| Уникайте | НЕ кажіть | Замість цього скажіть |
| Зведення до мінімуму чи анулювання | Нічого страшного. Це не матиме значення в подальшому житті. |
Я чув, що ти дуже розчарований тим, що сталося. |
| Заперечення | Я теж через це пройшов. І все закінчилося добре. Рухайся вперед. Це все в твоїй голові. |
Ти виглядаєш дуже розчарованим. Може розповіси мені більше про те, що тебе засмутило? Я хочу зрозуміти. |
| Поблажливість | Думаєш, у тебе проблеми? Просто зачекай, поки не подорослішаєш! | Здається, це дуже важливо для тебе. Хочеш, щоб я посидів/ла із тобою, чи бажаєш побути на одинці? |
| Суперечливість | Насправді ти так не відчуваєш! З тобою все гаразд. Все не так уже й погано. |
Це нормально – почуватися засмученим через це. |
| Токсичний позитив | Подивись на інший бік медалі! Просто будь нашою щасливою дитиною! Вище носа! |
Приділи цьому так багато часу, як тобі потрібно. Не варто поспішати зі своїми почуттями. |
| Ігнорування | Ні, насправді у тебе багато [друзів, хороших оцінок тощо]. Поговоримо краще про радісні речі. |
Я тут щоб вислухати. Дозволь мені перевірити, чи правильно я тебе зрозумів. Ти почуваєшся дуже пригніченим, тому що… |
| Виправлення | Ось що, на мою думку, тобі слід зробити. | Ти хочеш, щоб я просто тебе вислухав, чи очікуєш від мене поради? |
| Загострення ситуації | Я попереджав тебе не робити цього! | Це так складно, коли справи йдуть не так, як ти сподіваєшся. |
| Сарказм | Ой, лишенько! Очевидно, що в тебе найбільша проблема серед усіх! |
Я турбуюсь про тебе. Чи можу я чимось допомогти? Ти не самотній/ня у цьому. Якщо захочеш поговорити, я тут. |
| Присоромлення | Великі діти/хлопчики не плачуть. Не будь плаксієм. Ти занадто чутливий. Та що з тобою таке?! |
Випусти це. Плакати – це нормально і корисно для здоров’я. Багато людей на твоєму місці почувалися б так само, як і ти. Ти не є слабким чи неповноцінним. |
| Звинувачення | Це твоя провина, що ти так почуваєшся. | Ти ніколи не хотів, щоб так сталося. Тобі боляче через те, що все так вийшло. |
Пам’ятайте: навіть якщо ви не згодні з вашими дітьми, їхньою інтерпретацією обставин або з тим, як вони впорались із ситуацією, в якій опинилися, ви однаково можете бути добрими, підбадьорювати і підтримувати їх, коли вони намагаються впоратися зі смутком, розчаруванням і стражданнями.
Матеріали взяті з книги Робін СІЛЬВАРМАН «Як розмовляти з дітьми про що завгодно».