Чи реально навчитись швидко домовлятись, втішати та розуміти думки стурбованого учня? Так, якщо обрати правильний підхід до розмови.
Кожного дня нам доводиться спілкуватися з великою кількістю людей, але з одними комунікація налагоджується одразу, а з іншими виникають труднощі. Робота з дітьми – не виключення.
Щоб розмови з учнями мали бажаний результат, необхідно дотримуватись певних правил взаємодії.
1. Оберіть доречний для розмови час
Вдалий варіант – коли дитина не зайнята улюбленою справою та знаходиться у стані спокою. Тим паче не починайте виховну розмову під час істеричної поведінки, в момент конфліктної ситуації, або під час сплеску агресії. Не обговорюйте ситуацію публічно, краще – віч-на-віч. У шкільному конфлікті завжди винні двоє, саме тому розмова має проводитись окремо з кожною дитиною. Це допоможе об’єктивно зрозуміти ситуацію.
2. Починайте розмову приємним тоном голосу
Навіть якщо учень вчинив щось погане та неприпустиме. Навчіться себе стримувати та не панікувати.
Неприпустимо, коли вчитель або дорослий, дізнавшись про певну ситуацію, емоційно, поспіхом, не добираючи доречних реплік, починає звинувачувати дитину. По-перше, ваші фрази одразу сприйматимуться вороже, по-друге, осмислення інформації буде максимально низьким.
Правильно насамперед спокійно і всебічно осмислити масштаб ситуації. Можливо, через 10 хвилин вона вже здаватиметься занадто критичною.
3. Підкресліть позитивні якості, вчинки, ситуації, які трапилися у минулому
Знайдіть те, за що можна похвалити дитину, – це допоможе налаштувати її на комунікацію та створить довірливу атмосферу спілкування.
На цьому етапі доцільно поставити провокаційні запитання, наприклад:
- Чи хвилює тебе щось зараз?
- Чи є в тебе бажання поговорити на іншу тему?
- Чи хвилює тебе якась конкретна ситуація?
У багатьох випадках дитина сама починає розповідати про скоєне, може запитати поради, почати плакати, скаржитись, переказувати ситуацію, змінивши імена реальних людей. У цьому разі необхідно дати змогу висловитись.
4. Без зайвих емоцій, структуровано та послідовно поясніть причину вашого занепокоєння
Опишіть проблемну ситуацію. Дитина може чинити опір, відмовлятись від скоєних вчинків, звинувачувати інших, або взагалі перестати розмовляти з дорослим. Якщо ситуація не змінюється через 5-10 хвилин, відкладіть розмову на потім. Дитині необхідно усвідомити, що дорослі вже дізнались про вчинок або таємницю.
Переконайтеся, що дитина вас розуміє. Поставте конкретні запитання:
- Ти розумієш, чому я хвилююсь?
- Тобі самій подобається ця ситуація?
- Який план розв’язання ситуації запропонуєш?
Головне завдання дорослого – налаштувати дитину на правильний хід думок.
5. Обговоріть висновок, який ви зробили спільно
Окресліть позитивні зміни у момент реалізації. Нехай ваше спільне рішення озвучить дитина – так вона вважатиме, що це її власна ідея. Не підкуповуйте дитину обіцянками:
- Ти зробиш зараз ось це, а натомість отримаєш …
- Зізнайся зараз у скоєному, а завтра ми разом підемо до ..
- Хочу, щоб ти зараз вибачився/лась перед …, а потім я дозволю тобі…
6. Закінчіть діалог на позитивній ноті
Підтримайте дитину, нагадайте про те, що варто діяти не емоційно, а вдумливо.