Обрати сторінку

Емоційне вигорання – це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом.

Особливо схильними до вигорання на роботі є люди, які працюють в сфері «людина- людина», тобто ті, чия робота пов’язана з постійниим спілкуванням. Це лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери, менеджери, керівники різних сфер та інші. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому, стежити за важливими новинами, давати вказівки підлеглим або навпаки виконувати доручення керівництва, намагатися виправдати чиїсь очікування, перевершити конкурентів, продемонструвати хороші показники — все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто «сідають батарейки».

Емоційне вигорання

Чим емоційне вигорання відрізняється від перевтоми?

Коли ви просто втомилися, то можете привести себе в норму за кілька днів. Досить просто виспатися, провести вихідні з вимкненим телефоном, щоб відпочити від постійних дзвінків, переключитися на хорошу книгу, сходити в спортзал або прийняти гарячу ванну, і ось, ви знову сповнені сил і енергії.
Якщо у вас емоційне вигорання, його не позбутися просто так. Більш того, з часом все тільки погіршується. Нервове напруження і стреси призводять до погіршення сну, підвищена дратівливість провокує конфліктні ситуації на роботі, негаразди в професійній сфері відбиваються на сім’ї та особистих стосунках.

Симптоми емоційного вигорання

Згідно з вооз, існує три основних симптоми емоційного вигорання:

  1. Почуття виснаження або втоми:призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією.
  2. Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою:відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності.
  3. Зниження професійної ефективності:внаслідок цього розвивається відчуття неспроможності, з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

Симптоми емоційного вигорання

Психофізичні симптоми:

  • Відчуття постійної втоми не лише ввечері, а і вранці;
  • Відчуття емоційного і фізичного виснаження;
  • Частий безпричинний головний біль, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
  • Різка втрата або різке збільшення ваги;
  • Повне або часткове безсоння;
  • Постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом усього дня;
  • Задишка або порушення дихання за фізичного або емоційного навантаження;
  • Помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

  • Байдужість, нудьга, пасивність і депресія;
  • Підвищена дратівливість на незначні події;
  • Часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкненість у собі);
  • Постійне переживання негативних емоцій, для яких немає причин;
  • Відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності;
  • Відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху;
  • Загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи.

Поведінкові симптоми:

  • Відчуття, що робота стає дедалі важчою і що виконувати її дедалі важче;
  • Співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);
  • Постійно й без необхідності бере роботу додому, але і вдома її не робить;
  • Керівникові важко ухвалювати рішення;відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;
  • Невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях;
  • Дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;
  • Зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

Чинниками, що впливають на вигорання є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше вигорають працівники із слабкою нервовою системою і ті, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина». Згідно з моделлю синдрому «вигорання», яка була запропонована американськими дослідниками-жінками christina maslach та susan e. Jackson, «професійне вигорання» тлумачиться як cиндром емоційного виснаження, деперсоналізація і редукція особистих досягнень.

Що спричиняє стан емоційного вигорання?

  • Тривала робота в напруженому темпі
  • Високі навантаження, зокрема емоційні
  • Важкий колектив і контингент людей
  • Відсутність належної винагороди за роботу
  • Криза цінностей

Стадії емоційного вигорання

Перша стадія – напруга

Стадії емоційного вигорання

  • Починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але … нудно і порожньо на душі;
  • Зникають позитивні емоції, з’являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім’ї;
  • Виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «не лізьте до мене, дайте спокій!»

Друга стадія – резистензія

Стадії емоційного вигорання

  • виникають непорозуміння з колегами по роботі, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;
  • Неприязнь починає поступово проявлятися в присутності членів колективу – спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи роздратування. Подібна поведінка професіонала – це неусвідомлюваний ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень.

Третя стадія – виснаження

Стадії емоційного вигорання

Що робити, аби уникнути емоційного вигорання або подолати його:

  • Дбати про збереження балансу між роботою та особистим життям
  • Робити перерви на відпочинок під час робочого дня
  • Не перепрацьовуйте. Не беріть роботу додому і намагайтеся не працювати на вихідних, якщо, звичайно, це не екстрена ситуація, коли «все горить».
  • Виділяти час на заняття, непов’язані з роботою
  • Обговорити з роботодавцями можливу зміну графіку, навантаження або принаймні різноманіття задач
  • Достатньо спати та відпочивати
  • Регулярно займатися спортом
  • За потреби звернутися до психолога чи психотерапевта

 

Share This